Ми часом підлаштовуємсь під інших,
Залежимо від висновків людей:
Нехай побачать, що і я не гірший.
Й байдуже,що безбожний ряд ідей.
Ми аплодуєм тим, хто нам підлестив,
І з натовпом вигукує: розпни!
А істину й не прагнемо донести.
Як прагнемо - лякаємось "мовчи".
Ворожість ми навчились маскувати,
І братовбивство в серці, сміх в устах.
Як Богу на все це реагувати?
Невже не бачим, що живем в гріхах?
Любов до грошей й заздрість в нас - старання,
А бідність завжди списуєм на лінь.
Розмиті межі, цінності, бажання,
І тягне нас земля, не вабить височінь.
У свою душу подивись, читачу.
Чи ти Господня донька, Божий син?
Прийшов Спаситель на Планету нашу,
Змінити серце може Він один.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
А что если... - Юрий Залымов Желаю найти у читателя ответ на вопрос: как мы будем жить исходя из этих новых условий, что нужно делать, а что не нужно делать?
Крик души : Молитва сораспятых Христу - Николай Погребняк Быть сораспятым Христу – это значит висеть рядом со Христом, но не на Его кресте, а на другом – на том, где висел разбойник. Это значит быть распятым на кресте вместе с тем разбойником, который признал, что его предали смерти справедливо, по его делам.
