Кохання – це палкий вогонь,
Що зігріває нам серця,
Його розпалює сам Бог,
Щоб ми летіли разом в небеса.
Я люблю тебе не лише за твої очі,
І не тільки за твої вуста,
Я люблю тебе, не лише за твій усміх,
А й тоді, коли тече сльоза.
Я люблю тебе не лише за твій настрій,
І не тільки за твої слова,
Я люблю тебе, бо ти Богом мені даний,
Щоб летіти разом в небеса!
***
Хоч страшно навкруги,
Як бачу скрізь руїни,
Руїни душ людських,
Руйнуються родини...
Та все ж ми прагнем зберегти
У радості і в горі
Відлуння неба на землі –
Родину, що живе у любові.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оля,вирш "Кохання" мены дуже сподобався...Це правильно,що ти вибрала саме цей щлях йи за Богом... Свого часу,я також наробила багато пломилокй жалию про це... Ти талавновита... Будь щаслива!!!!! Комментарий автора: Дякую! Це вже пісня... Вона записана на моєму другому диску "Я побачу тебе"
Андрей Бурда
2009-11-27 19:24:50
Оля, дуже гарна пісня, є велике прохання, чи не змогла б ті дати фонограмму цієї пісні, буду дуже сильно вдячний
Поэзия : Насіння (The seed) - Калінін Микола Це переклад з Роберта У. Сервіса (Robert W. Service)
I was a seed that fell
In silver dew;
And nobody could tell,
For no one knew;
No one could tell my fate,
As I grew tall;
None visioned me with hate,
No, none at all.
A sapling I became,
Blest by the sun;
No rumour of my shame
Had any one.
Oh I was proud indeed,
And sang with glee,
When from a tiny seed
I grew a tree.
I was so stout and strong
Though still so young,
When sudden came a throng
With angry tongue;
They cleft me to the core
With savage blows,
And from their ranks a roar
Of rage arose.
I was so proud a seed
A tree to grow;
Surely there was no need
To lay me low.
Why did I end so ill,
The midst of three
Black crosses on a hill
Called Calvary?
