Сокольников Олег,
Украина
Если будем извлекать драгоценное даже из ничтожного - станем, как Его уста... сайт автора:личная страница
Прочитано 13628 раз. Голосов 4. Средняя оценка: 4,5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Это больше похоже на поэзию, но только переведенную с другого языка- духовных откровений и переживаний... И очень близко многим сердцам... Комментарий автора: да.Это поэзия. В подобном стиле есть еще один.http://www.4oru.org/slovo.12522.html Просто не все понимают этот стиль. Но, я люблю белыми стихами. Чтобы не придирались в отношении рифмы разместил в разделе - "проза".
Ася Винтер
2007-12-25 17:39:57
Прочла и его. И даже отзыв написала. Согласна, что рифма не главное. Важнее передать смысл откровений. Комментарий автора: спасибо.
Наталия
2007-12-31 08:49:51
замечательно
благословений в Новом году!!! Комментарий автора: cпасибо, взаимно.
Уздечка - это само тело - Andrei Bogdanov пока в душе протестантизм
:из диалогов с сектантами: .. пока в душе протестантизм по определению не может быть хорошего..они ж все инвалиды по отношению к Духу и всё что могут - это нести тавтологию..знал лично пасторов ХВЕ..отчаянно ненавидят коммунизм.. это при том, что в СССР один такой не дал присяги, но получил отличник боевой и политической?Блин даже благодарности в них нет!Какая Благодать?Где простая земная благодарность? Могли ж и в дисбат, но нет.Отчего такие гниль-сердца? Лобызают сатанизм, как И Буши-баптисты.
НО! ---
Майдаун-Либерасты, свергнули царя в феврале и Коммунисты, завершили ритуал сатанизма.
Гитлер перелопатил утопию... и вот Смысл был некоторое время!
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
